Архівний відділ
 
 
_________________________________________________________________________________________________________________
 
 
 
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
 
День пам'яті та надії.
 
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами та над червоною комуністичною гідрою, яка ще довгі роки по ІІ Світовій війні гвалтувала Україну. Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.
Для нашої Батьківщини ця страшна війна розпочалася далекого 17 вересня 1939 року, коли сталінська Червона армія за таємною згодою з гітлерівською Німеччиною захопила землі Західної України та принесла на своїх кривавих багнетах ті нелюдські страждання, які устиг вповні відчути народ Наддніпрянської України. А вже 22 червня 1941 року рожевий світанок поглинув кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей - дві людиноненависницькі ідеології - комунізм і фашизм зіткнулися в страшному двобої, що коштував мільйонів і мільйонів життів.
     У вогняному смерчі Другої Світової війни запала вся Україна...Скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.
23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 - ті Україні вдалося зберегти мир. Ще 2 роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов'язаних з війною, тепер же мирне небо опалене полум'ям війни. Ще 2 роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні - Героям Слава!», а тепер вони набули нового святого змісту.
Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам'яті . Сьогодні ми віддаємо данину пам'яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо День пам'яті полеглих у Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров'ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм.
В архівному відділі Чемеровецької райдержадміністрації на зберіганні знаходяться Книги пам'яті України, Книги Скорботи України, документи, що висвітлюють людиноненависницьку політику нациського окупаційного режиму на території Поділля (в межах Хмельницької області), на території генеральної округи «Волинь-Поділля», збірник документів, матеріалів та світлин «Подоляни в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)» тощо.
У відділі можна ознайомитись із списками українських громадян - остарбайтерів, переглянути матеріали про учасників партизанського руху і підпільних організацій періоду Великої Вітчизняної війни по Чемеровецькому району. Є видання «Війна очима Чемеровецького підпільника: щоденник Йосипа Протоцького», де вміщено щоденник секретаря партійної організації партизанського загону ім.Чапаєва, який діяв на території Чемеровецького району Й.І.Протоцького та газетні публікації про бойові дії народних месників.  Видання рекомендуються історикам, науковцям,  краєзнавцям, усім, хто цікавиться історією України.
 
Архівний відділ Чемеровецької РДА
 
_________________________________________________________________________________________________________________
 
Збережено пам'ять про війну.
(до 71-шої річниці визволення Чемеровецького  району
             від німецько-фашистських загарбників)
 
З липня 1941 року по березень 1944 року Чемеровецький район був під німецько-фашистською окупацією. Війна принесла горе в кожну домівку. Близько трьох років фашисти зі своїм "новим порядком" хазяйнували в районі. Пограбували колгоспи і селянські двори, вивезли худобу, знищили техніку. Понад шість тисяч жителів району загинули на фронтах, розстріляно і закатовано більше двох тисяч цивільних громадян, 266 наших земляків не повернулися з каторжних робіт у Німеччині.
У березні 1944 року партизанський загін імені Чапаєва з'єднався з регулярними частинами Червоної Армії і брав участь у визволенні району. 24 березня 1944 року війська Уральського гвардійського танкового корпусу під командуванням відомого воєначальника Героя Радянського Союзу Є.О.Бєлова визволили Чемерівці. Полягли, визволяючи райцентр, 134 радянські воїни, а за район - 1302.  Під час відступу окупантів із смт Закупне у напрямку на Чемерівці радянські війська перекрили їм відхід, тоді гітлерівці повернули на с. Свіршківці. На межі між Свіршківцями і Теремківцями відбувся бій, у якому брали участь партизани загону імені Чапаєва і місцеве населення. Чемеровецький район було визволено від німецько-фашистський загарбників 25 березня 1944 року.
26 березня 1944 року радянські літаки бомбили скупчення фашистських військ у районі с. Гуків.  28 березня в районі Чемеровець була оточена гітлерівська танкова армія. Лише незначній частині солдатів і офіцерів вдалося вирватися, велика кількість здалася в полон
Чемерівчани свято бережуть у своїх серцях вдячність і полеглим, і ще живим своїм визволителям.
В архівному відділі Чемеровецької райдержадміністрації є видання «Війна очима Чемеровецького підпільника: щоденник Йосипа Протоцького», де вміщено щоденник секретаря партійної організації партизанського загону ім.Чапаєва, який діяв на території Чемеровецького району Й.І.Протоцького та газетні публікації про бойові дії народних месників. У відділі можна ознайомитись із списками українських громадян - остарбайтерів, переглянути матеріали про учасників партизанського руху і підпільних організацій періоду Великої Вітчизняної війни по Чемеровецькому району.
 
О.Вінярська
начальник архівного відділу
Чемеровецької РДА
_________________________________________________________________________________________________________________
І обнялися береги Одного, вічного народу!...
 
 
22 січня - День Соборності України
        
22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий Універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Перехід Української Центральної Ради від федералізму до самостійництва був актом, обумовленим насамперед зовнішньополітичними факторами. В січні 1918 року Українська Народна Республіка опинилася в критичній ситуації. Війська Радянської Росії, маючи підтримку місцевих більшовиків захопили значну територію України і швидко наступали на Київ. Агресія здійснювалася під прикриттям саме декларованого обома воюючими сторонами федералізму. Крім того, приналежність УНР до неіснуючої російської федерації перешкоджала їй завершити мирні переговори з країнами Четверного Союзу. Все це неминуче штовхало керівництво УНР до самостійництва. Відзначивши марність зусиль запобігти «братовбивчій війні» українського і російського народів через політику російського радянського уряду і перешкоди до укладення миру , Універсал висловлював твердий намір не допустити, щоб російський, або якийсь інший уряд, перешкодили Україні встановити бажаний мир «для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення.  Щоб досягти цієї мети, «однині Українська Народна Республіка стає: самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державною українського народу». З усіма сусідніми державами - Росією, Польщею, Австрією, Туреччиною та іншими вона житиме в згоді й приязні. Разом з тим відзначалося, що ні одна з них не повинна втручатися в життя самостійної Української Республіки. «Власть в ній буде належати тільки народу України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу - селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву ради народних міністрів». Універсал закликав усіх патріотів України стати на захист добробуту і свободи свого народу від більшовиків та інших напасників. Крім того, в ньому визначались заходи внутрішньополітичного й соціального характеру, в тому числі автономії для національних. 1919 року в цей саме день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт воз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.
        Об'єднавча акція 1919 року  залишила глибокий слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали події 21 січня 1990 року, коли жителі багатьох населених пунктів по дорозі  між Києвом і Львовом утворили «живий ланцюг», як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної України. Ідея соборності постійно жила в мріях українців, які реалізували її уже в соборній державі, проголосивши Акт незалежності України 24 серпня 1991 року.
Офіційно  в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
В архівному відділі Чемеровецької райдержадміністрації на зберіганні є документи, що висвітлюються історичні моменти святкування Дня Соборності України у нашому районі, це і архівні документи, і фотодокументи.
Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети - побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам'ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності.
 
 
Архівний відділ
Чемеровецької райдержадміністрації
 
__________________________________________________________________________________________________________________________________
 
24 грудня - День працівників архівних установ України
 
У складному процесі утвердження нашої держави у глобалізованому світі роль архівної справи є надзвичайно важливою. Своєю щоденною наполегливою творчою працею  працівники архівних установ забезпечують надійне збереження і примноження Національного архівного фонду  нашого безцінного скарбу, пам'яті нації, в якій акумульовано історичні документи про багатовікову історію України. Здатність зберігати та примножувати свою історико-культурну спадщину, поєднувати у своїй діяльності минуле, сьогодення і майбутнє свідчить про зрілість та духовний і інтелектуальний розвиток нації.
24 грудня - День працівників архівних установ, це професійне свято встановлене Указом Президента України у 1998 році,  є проявом шани та поваги з боку держави до всіх, хто відкриває нові та забуті сторінки тисячолітньої писемної історії українського народу. Архіви виникли з появою писемності і утворенням держав. Їх матеріали відбивають взаємовідносини суспільства тієї чи іншої історичної епохи і використовуються в наукових, політичних і практичних цілях. Архіви в Україні в XIV- XV століттях містилися в замках удільних князів і литовських воєвод. З часу визвольної війни на лівобережній Україні виникають архіви гетьманських і російських державних установ. У 1852 році при Київському університеті організовується архів так званих стародавніх актів Правобережної України XVI - XVIІІ століть, а в 1880 році при Харківському університеті створюється історичний архів для зберігання документів гетьманських і російських державних установ Лівобережної та Слобідської України XVІI - XVIІІ століть. У 1925 році Уряд тодішньої УРСР видав постанову про Єдиний державний фонд, а в 1930 році - постанову, що визначила склад архівних документів Єдиного державного фонду.
На даний час система державних архівних установ України, підпорядкованих Державній архівній службі України, включає понад 1130 установ. Крім того, в Україні діє 1198 трудових архівів. Серед них -  архівний відділ Чемеровецької райдержадміністрації і трудовий архів Чемеровецької районної ради. Лише у наших двох архівних установах зареєстровано 240 фондів, у яких налічується більше 34 тисяч справ на паперових традиційних носіях, у яких  понад два мільйони аркушів управлінської документації та з особового складу, які обслуговуються двома штатними працівниками.
Хочеться сказати і про тих людей, які найбільше причетні до архівних документів, обіймають інші посади, але на яких покладені обов'язки формувати архівні справи, що є джерелами комплектування Національного архівного фонду, впорядковувати їх, передавати на державне збереження, нести  відповідальність за повноту фондового складу, а також нести не меншу відповідальність і за ті документи, що стосуються особового складу, що зберігаються десятки років. Понад триста чоловік району - керівників підприємств, установ, організацій, їх заступників, спеціалістів, бухгалтерських працівників, секретарів-діловодів зі знанням справи виконують щоденну,  копітку малопомітну роботу по формуванню і впорядкуванню в  архівних підрозділах документів, які мають певну історичну, інформаційну, соціальну і практичну цінність. Завдяки їхній  професійній діяльності стали можливими доступ до документальної бази досліджень складного і часом трагічного минулого України, утвердження історичної правди і справедливості, нові здобутки вітчизняної історичної науки. Більше тисячі громадян України отримали документальні підстави для захисту своїх конституційних прав.
Висловлюємо Вам, шановні працівники архівних установ, щиру вдячність за натхненну працю і вірність благородній професії хранителів нашої історії, творчої енергії, вдалих пошуків, цікавих знахідок, нових успіхів у досягненні вашої високої професійної мети  збереженні історичної спадщини Українського народу!
З архівних документів.
 © Чемеровецька районна державна адміністрація, 2007-2015