З А Г А Л Ь Н І   В І Д О М О С Т І
Історія району
 
    Чемеровецький район було створено 5 квітня 1923 року на базі колишніх Вільховецької і Бережанської волостей. До району належало 36 населених пунктів із загальною кількістю населення понад 29 тисяч чоловік. Після триразових змін в адміністративно-територіальному поділі (1927,1959 і 1962 роки), у лютому 1965 року його було відновлено в нинішніх межах. Територія району - 926 км2. До складу району входить 68 сіл і 2 селища міського типу, в яких мешкає 47 тисяч чоловік. На р. Збруч та Смотрич у 50-х роках збудовано п’ять міжколгоспних електростанцій. Неподалік Збруча в районі сіл Сокиринці та Вільхівці розвідано запаси лікувальної води типу трускавецької „Нафтусі”. Чемеровеччина має цікаву і багату історію. Її вивчали і описували Володимир Боніфатійович Антонович, Володимир Іванович Даль та інші археологи, етнографи. Плідно досліджував Чемеровеччину професор Кам янець-Подільського державного університету Іона Ізраїлович Винокур, під керівництвом якого у 1965 році було знайдено Бережанський скарб прикрас ІІ –ІІІ ст. Тут ходили полки Богдана Хмельницького, билися з гнобителями опришки Олекси Довбуша, Северина Наливайка та Устима Кармалюка. Тут провів останні роки життя соратник Суворова, генерал від інфантерії Андрій Григорович Розенберг, прах якого покоїться на старовинному кладовищі в селі Чорна. Прославив наш край і звитяжний українець, герой Канади, кавалер Хреста Вікторії, найвищої відзнаки Великої Британії, Пилип Коновал. На батьківщині, в селі Кутків ці, у 2000 році йому було споруджено пам’ятник. З Чемеровеччинною пов’язана доля видатного українського письменника Тодося Степановича Осьмачки.
    За польськими літописами та місцевими легендами, а також твердженнями Михайла Орловського, польського поета Мауриція Югославського, у 1518 році, під час нападу татар на Поділля, з Чемерівців була взята в полон дочка православного священика Настя Лісовська (відома всьому світу під іменем Роксолана). Продана в гарем турецького султана, вона стала його законною дружиною і мала протягом тривалого часу вплив на долі українців, які перебували в турецькій неволі.
Двічі по району пронісся ураган Великої Вітчизняної війни. У Чемеровецькій землі сплять вічним сном 1511 воїнів-визволителів з різних республік колишнього Радянського Союзу – і сини і дочки Росії, Білорусії, Середньої Азії, Кавказу. З поля бою не повернулись до отчого дому 6125 земляків. За мужність і відвагу у боях з німецько-фашистськими загарбниками звання Героя Радянського Союзу удостоєні генерал армії Іван Григорович Павловський, Антон Петрович Бринський, Олександр Давидович Головатюк, Олександр Кіндратович Коробчук, Василь Петрович Олійник. Величезних збитків завдала району німецько-фашистська окупація (липень 1941 – березень 1944 р.р.) Вони обчислюються сумою в один мільярд карбованців у цінах 1944 року. Окупанти розстріляли і замучили 508 мирних жителів, вивезли на примусові роботи до Німеччини 3125 чоловік. Героїчними зусиллями краяни підняли з руїн народне господарство, дали друге життя селам, прикрасили землю садами. Їх трудовий подвиг відтворено на знаменитому полотні художниці Тетяни Силівни Яблонської „Хліб”, яке експонується у Третьяковській галереї.
    Район пишається славною когортою подвижників відбудовчого періоду та повоєнних десятиліть, які вписали яскраві сторінки у літопис трудового подвигу. Серед них летавчани двічі Герой Соціалістичної Праці Давид Васильович Бойко, Герой Соціалістичної Праці Ганна Степанівна Горячок, Тетяна Йосипівна Горячок,Сергій Микитович Миколин, Антоніна Трохимівна Миколина, Марія Василівна Нагурна, Галина Мойсеївна Регелюк, Тетяна Яківна Різник, Анастасія Андріївна Чинник, Анастасія Гнатівна Шутяк, Марфа Федорівна Юрченко, Володимир Давидович Ліщук. Героями Соціалістичної Праці стали також Петро Феодосійович Бортняк і Марія Сергіївна Весна із Свіршківців , Зінаїда Павлівна Скопецька із Кугаївців, Олексій Іванович Степанюк із Чемерівців, Леонід Юрійович Скринчук із Юрківців. У Почапинцях жила і працювала одна із перших п”ятисотенниць Поділля Ганна Микитівна Швидка. Яскравими постатями на теренах вітчизняної науки і культури, духовної та освітньої сфери стали наші земляки: професор Київської духовної академії Давид Олександрович Підгурський (1803-1880); доктори наук Іван Іванович та Валерій Іванович Адамчуки, Абрам Мойсейович Браз та Михайло Ілліч Щербань із Зарічанки; Едуард Анатолійович Зінь із Вишнівчика, Михайло Степанович Капиця із Юрківців, Калінік Іванович Геренчук і Анатолій Іванович Локай із Білої, Федір Іванович Мамчур з Івахнівців, Іван Олександрович Мельник із Андріївки, Іван Федорович Мещишин із Драганівки, Євген Миколайович Панасик із Закупного, Полікарп Іванович Свідер із Хропотови. Вихідцем із села Завадівка є ректор Подільського аграрно-технічного університету професор Микола Іванович Бахмат.
    Наш край багатий розмаїттям самобутніх талантів, народних звичаїв та обрядів, фольклорної спадщини, людей, які шанують і люблять українську пісню, танець, народну творчість. В галузі культури району зайнято понад 170 культурно-освітніх працівників, діє 245 колективів художньої самодіяльності. Десять із них носять звання аматорський народний, 3- зразковий. Це зокрема хор ветеранів війни та праці, художньо-концертний колектив районного будинку культури; духовий оркестр Зарічанського СБК; ансамбль народної музики „Родина” Жердянського СБК; фольклорні колективи Більського СБК „Берегиня” та П”ятничанського СБК „Бабине літо” ; зразкові танцювальні колективи „Летавчанка” та „Едельвейс” (Летавський та Гуківський СБК) Виступи цих та інших художніх колективів користуються незмінною популярністю у глядачів і причаровують своєю самобутністю, витонченістю і майстерністю. А фольклорні колективи „Берегиня” та „Бабине літо” мали честь демонструвати свій талант у столичному палаці „Україна”. Примножуючи славні традиції минулих поколінь, долаючи труднощі і негаразди сьогодення, з працею і піснею поруч мешканці нашого надзбручанського краю глибоко вірять в завтрашній день України, її світлу долю і щасливе майбуття.
    Нині у нас побудований та діє завод по виробництву солоду ЗАТ «Оболонь» - одне з найпотужніших підприємств не тільки України, а й Європи. Із цим гігантом промислової продукції рідна Чемеровеччина пов’язує реалізацію грандіозних планів майбутнього, що стануть черговими кроками у покращенні життя пересічних громадян району.
 
Загальні відомості
 
    Чемеровецький район розташований у південно-західній частині Хмельницької області, лісостеповій частині України і лежить у межах Подільської височини. Місцевість по- горбкувата, порізана балками, переважно з північного сходу, покрита сільгоспугіддями та лісами. Ґрунти представлені чорноземами опідзоленими та глибокими малогумусними.
 
Географічні дані
 
    Площа району становить 0,928 тис. кв. км, 4,5% від території області .Межує з Городоцьким, Дунаєвецьким, Кам’янець-Подільським та Гусятинським районом Тернопільської області (на заході). По території району протікають річки Збруч, Жванчик , Смотрич.
 
Природні ресурси (корисні копалини)
 
    Мінерально – сировинні ресурси представлені піском будівельним, вапняком, глиною, каменем – піщаником.
Структура земельного фонду Чемеровецького району (тис.га) загальна площа району – 92,801 тис.га
Чисельність наявного населення району за станом на 01.12.2014 року 41638 тисяч чоловік
Адміністративно-територіальний устрій.
Селище міського типу – 2
Сільські населені пункти – 70
Національний склад : українці, росіяни, поляки, білоруси, євреї.
 © Чемеровецька районна державна адміністрація, 2007-2013